Ключова термінологія

Серцевинна теза. У світі, багатому на інформацію, дефіцитним стає не сама інформація, а увага того, хто її отримує: «багатство інформації породжує бідність уваги».

Увагу Саймон трактує як обмежений ресурс, який треба дієво розподіляти. Звідси й переозначення проєктування організацій як економії уваги.

Світ, у якому інформація надміру дешева й рясна. Її достаток автоматично означає нестачу чогось іншого — уваги.

Наскрізний термін Саймона: приймання, зберігання, перетворення й передавання інформації — людиною чи машиною однаково.

Шубік навмисно відрізняє «сирі дані» від «інформації»: дані стають інформацією лише після тлумачення. Звідси його формула «багатий на дані, бідний на інформацію».

Будь-яка система — комп'ютер, підрозділ чи ціла організація, — що приймає, зберігає й перетворює інформацію. Щоб ощаджати увагу, СОІ має бути «згущувачем інформації».

Образ Ч. П. Сноу: «загальна» (гуманітарна) і «наукова» культури вкладають у ті самі слова — «інформація», «мислення», «знати» — різні значення.

У науковій культурі наголос у «знанні» зміщується зі зберігання інформації на доступ до неї та її використання. Звідси питання: де зберігати інформацію й хто має про неї дізнаватися.

Спосіб давати раду перевантаженню: не приносити керівникові всю інформацію, а перевлаштувати його середовище, щоб скоротити час на приймання. Дойч застерігає: відфільтрована інформація може бути саме життєво важливою.

У сенсі теорії Шеннона. Світ закономірний, тож зберігати треба лише ту частку фактів, з якої можна вивести решту. Наука збільшує надлишковість бібліотек, відкриваючи лад у вже збереженому.

Підсистема зменшує попит на увагу решти організації, лише якщо поглинає більше інформації, ніж виробляє, — тобто слухає й мислить більше, ніж говорить.

Не спроба передбачити всі наслідки наперед, а розвідувально-аналітична функція: раннє застереження про справді небезпечні (особливо незворотні) наслідки, з ощадливим витрачанням уваги.

Система, що видається здатною дбати про сотні справ водночас, насправді роблячи по одній за раз. Для Саймона — модель і людини, і організації як послідовних опрацьовувачів.

Шеннонова одиниця інформації. Саймон показує, чому вона не годиться як міра уваги: бітова місткість залежить від кодування, а отже не інваріантна.

Теза Саймона про те, що людина, як і тогочасний комп'ютер, приділяє увагу лише одній речі за раз. Саме це робить увагу дефіцитною; Шубік це твердження оспорює.